керівниця
КЕРІВНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Жін. до керівни́к.
Петро, як ми вже знаємо, .. агрономом стане, а Гафійка вихователькою, а то й керівницею дитячого будинку (Д. Бузько);
Збіса гарною була ця керівниця аматорського драмгуртка і хористка (В. Шкляр);
Мені згадалося, як ми удвох проводжали керівницю курсів із занять (О. Шугай).
2. зах. Те саме, що кермо́.
На цей раз я вів свого потужного “Меркурія” зі спокійною певністю, .. мої руки звично тримали керівницю (У. Самчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- керівниця — керівни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- керівниця — -і. Жін. до керівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- керівниця — керівни́ця кермо (ст): Ровер скрипів немилосердно, шприхи пищать, керівниця не слухає рук їздця. А педалі обертаються так нереґулярно, що треба щораз натискати згори з повною силою, а тоді щось заспіває тоненько в трансмісії, і ноги крутяться хвилину на вільному бігу (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- керівниця — Керівни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- керівниця — КЕРІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до керівни́к. ∆ Кла́сна керівни́ця— учителька-вихователька класу в середній школі. Їхня нова класна керівниця зайшла з практикантами-студентами (Ів., Таємниця, 1959, 92). Словник української мови в 11 томах