1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кидатися

ки́датися

-аюся, -аєшся, недок., кинутися, -нуся, -нешся, док.

1》 Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь.

|| розм. Звертатися до когось за допомогою, порадою тощо.

|| на кого – що. Нападати, накидатися.

|| до чого, на що, також з інфін. Поспішно, із завзяттям, запалом братися за що-небудь.

|| У пориві почуття швидко прямувати, падати.

|| у що, перен., розм. У сполуч. з абстрактними іменниками означає – починати дію (діяльність), виражену іменником.

Куди не кинься — скрізь, усюди.

Не кидатися кого, чого — не залишати кого-, чого-небудь; не цуратися когось, чогось.

2》 тільки недок. Швидко рухатися в різні боки; метушливо ходити, бігати тощо; метатися.

3》 Плигати куди-небудь.

|| Швидко лягати, сідати.

4》 Раптом сильно здригатися.

|| Неспокійно перевертатися (уві сні).

|| тільки недок. Сильно битися (про серце).

5》 Сплескувати, піднявшись до поверхні води (про рибу).

6》 тільки недок., чим. Те саме, що кидати 1).

Кидатися словами (словом, фразами) — безвідповідально казати необдумані слова, фрази.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кидатися — (швидко діяти) пориватися, метатися, розм. шугати. Словник синонімів Полюги
  2. кидатися — ки́датися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. кидатися — Метатися; (до кого) бігти, підбігати, (у потребі) звертатися; (на кого) нападати, накидатися; (у воду) СВ. стрибати, скакати; (чим) кидати що; (у крісло) плюхатися; (до праці) одразу братися, допадатися; док. КИНУТИСЯ, шугнути, шатнутися, шарахнути, порватися, (врозтіч — ще) порснути. Словник синонімів Караванського
  4. кидатися — [кидатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. кидатися — КИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., КИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь. Іде [пастух] до воріт і хоче відчинити замок, служебка кидається за ним (Леся Українка); Мікі підводиться і .. Словник української мови у 20 томах
  6. кидатися — ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю кому, несхв. Нав’язуватися кому-небудь, настирливо домагаючись прихильності, взаємності (про жінок у ставленні до чоловіків). Фразеологічний словник української мови
  7. кидатися — КИ́ДАТИСЯ (швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди), ПОРИВА́ТИСЯ, ШУГА́ТИ, МЕТА́ТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯ розм., ШАРА́ХАТИ розм., ШАРА́ХКАТИСЯ розм., ШАРА́ХКАТИ розм. (перев. від переляку); ТИ́ЦЯТИСЯ розм., ТИ́ЦЬКАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. кидатися — КИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., КИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь. Іде [пастух] до воріт і хоче відчинити замок, служебка кидається за ним (Л. Укр., II, 1951, 203); Христина.. Словник української мови в 11 томах
  9. кидатися — Ки́датися, -даюся, -єшся, одн. в. кинутися, -нуся, -нешся гл. 1) Бросаться. Кинувсь до Шрама і поцілував його. К. ЧР. Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть. Ном. № 1766. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася. Шевч. 22. 2) Обращаться. Словник української мови Грінченка