кидатися

КИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., КИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь.

Іде [пастух] до воріт і хоче відчинити замок, служебка кидається за ним (Леся Українка);

Мікі підводиться і .. підстрибом кидається до дверей (С. Андрухович);

Христя кинулась до надвірних дверей, одчинила їх (Панас Мирний);

Він вибіг надвір і кинувся до стайні (К. Гриб);

* Образно. Іноді тупий голодний біль як з цепу зривався, кидався від шлунка в груди, в голову (А. Головко);

// розм. Звертатися до когось по допомогу, за порадою і т. ін.

Кидалась я й до знахарів і до лікарів – ніхто нічого не врадив! .. Помер Павло (Марко Вовчок);

Він підійшов ближче, помітив полонених і, здивований, кинувся до лікаря (В. Малик);

// на кого – що. Нападати, накидатися.

Марченко водив в атаку на Синчаки піхоту. З гвинтівкою в руці кидався він на ворога в перших лавах (Ю. Яновський);

Коли наглядач вiдчиняв дверi, всi насторожувалися, мов дикi кiшки, i кидалися на згортки (Р. Андріяшик);

Кинулися всі [звірі] на бідолашного Зайчика, розірвали його та й з'їли (І. Франко);

// до чого, на що, також з інфін. Поспішно, із завзяттям, запалом братися за що-небудь.

Хлопці до всього того [роботи в полі] кидались з гарячим запалом, а найщиріше брався Максим (Панас Мирний);

Завзято кидались [делегати] на двері, а ті, що в вагоні були, муром стояли й не пускали (В. Підмогильний);

Так було на кожнім привалі: замість їсти, голодні бійці насамперед кидалися кувати коней (О. Гончар);

Як ірвоне [Катря] з себе коралі дорогі – геть одкинула – тільки вони гур-гур – розкотилися! Я кинулася збирати (Марко Вовчок);

Часом і досі ще здається мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувся до роботи (О. Довженко);

Кури кинулись на зерна метушливою зграйкою (О. Донченко);

// У пориві почуттів швидко наближатися й обіймати когось або самому опинятися в обіймах.

Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи (Леся Українка);

Левадиха у хатчинi видзвонює мисками. Iду з планом до неї. – Пречиста Дiво Марiє! – кидається старенька (Р. Андріяшик);

Один з ремiсникiв, ще зовсiм мале хлопча, подивився униз, зблiд i з плачем кинувся до Васька (В. Винниченко);

Після отченашу вийшов дворянин з каплиці і раптом спостеріг пропажу. Кинувся з плачем назад і, пропхавшись поміж людей, почав із жалем нарікати (Ю. Винничук);

// у що, перен., розм. У сполуч. з абстрактними іменниками означає – починати дію (діяльність), виражену іменником.

І справдилось слово віще; Їм чуже було рицарство: Що один – шинок поставив, Другий – кинувся в лихварство (М. Шеремет);

Наші герої чимдуж кинулися в мандри (із журн.).

2. тільки недок. Швидко рухатися в різні боки; метушливо ходити, бігати тощо; метатися.

Безщасна кидалася по ліжку, сон утік од неї далеко, зляканий палкими неспокійними образами (Б. Грінченко);

Сполохані і сліпі кури кидались по горищі, падали в сіни на світ (І. Нечуй-Левицький);

Цивільний і військовий не вірять, не хочуть, не можуть вірити йому – кидаються по всіх хатах, унизу, вгорі, навіть у льохи зазирають – ані душі (В. Винниченко).

3. Стрибати куди-небудь.

Лише та шаланда, на якій сидять вечірні знайомі, весь час кружляє, шукає, кидаються у воду з неї хлопці, знову виринають, відпливають, припливають, мовчазні, суворі, стурбовані (О. Іваненко);

Перший за мною в річку кинувся тоді, як дружина йти не хотіла (Б. Лепкий);

* Образно. Никодим, так сказати, з головою кинувся в ті спінені, розбурхані хвилі революційного руху (І. Франко);

// Швидко сідати, лягати.

Петро тільки ускочив у свою хату, зараз кинувся на постіль і прикрив подушкою голову (Панас Мирний);

Зоф'я кинулась в ліжко. Всю її тіпало (Л. Старицька-Черняхівська).

4. Сильно здригатися.

Дарчин крик покрився голосом Юзі, що впала додолу, трясучись і кидаючись (Леся Українка);

Коли я несподівано до нього [сусіда] звернувся, він аж кинувся (П. Колесник);

* Образно. Бумблякевич змушений був ступати, мов бузько, спотикаючись на камінні або на якомусь залізяччі, котре від довгого лежання спотворилося до невпізнання і аж кидалося люто (Ю. Винничук);

// Неспокійно перевертатися (уві сні).

Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги (видно, кидався уві сні), і побачив над собою скам'яніло-бузкове небо (Григір Тютюнник);

Цілу ніч уві сні кидався [дядько] (М. Руденко);

// тільки недок. Прискорено битися (про серце).

Христя чула, як у неї серце кидалося... (Панас Мирний);

Серце кидалось швидко в грудях, бажало щастя (І. Нечуй-Левицький).

5. Сплескувати, піднявшись до поверхні води (про рибу); скидатися.

Під час придухи риба кидається в ці канави дихнути свіжим повітрям, бо там є джерела (Остап Вишня);

Розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся (М. Рильський).

6. тільки недок., ким, чим. Кидати в когось що-небудь або один в одного.

– Ой лишенько! Хто це кидається поросям! – підняли ґвалт дівчата і розсипались на всі боки (І. Нечуй-Левицький);

Коли ми дражнимося через балку та кидаємось грудками, всі старші Кирикові брати, дужі, веселі, хоч і батрацької долі хлопчаки, щоразу опиняються по цей бік балки (О. Гончар).

Іти́ (зво́дитися, ки́датися і т. ін.) / піти́ (звести́ся, ки́нутися і т. ін.) в ата́ку див. іти́;

На при́ступ іти́ (ки́датися) / піти́ (ки́нутися) <�При́ступом іти́ / піти́> див. іти́;

(1) Не ки́датися кого, чого – не залишати кого-, чого-небудь; не цуратися когось, чогось.

І діло він робить, і хліборобства не кидається (Ганна Барвінок);

Прийшли вони [заробітчани] на місце. Грицько не кидався своїх (Панас Мирний);

Постерегла теє хлопцева мати і не раз за ті любощі сина лаяла й карала, та, бачивши, що він свого не кидається, стала скаржитись на нього опікунам (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

Припада́ти (ки́датися, па́дати і т. ін.) до ніг див. припада́ти;

Ходи́ти (ї́здити, ки́датися і т. ін.) / піти́ (побі́гти, ки́нутися і т. ін.) по сусі́дах див. ходи́ти.

◇ [Аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) див. кров;

Ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю див. ві́шатися;

(2) Ки́датися / ки́нутися в безо́дню – доводити себе до загибелі, гинути.

З того дня ходила [Маруся], мов затроєна [затруєна]. Чула, що вже не має волі, що вже мусить іти, кидатися в якусь безодню з закритими очима (Г. Хоткевич);

Коли жінка приходила до тями, стан речей видавався їй просто пекельним. Тож іншого виходу не було – кинутися в безодню (із журн.);

(3) Ки́датися / ки́нутися в сльо́зи – почати плакати.

У відповідь па перше ж питання слідчого жінка кидається в сльози (з публіц. літ.);

Обшук тривав, хоч діти кинулися в сльози, а дорослі – тримали мовчання (із журн.);

(4) Ки́датися на всі бо́ки – діяти непослідовно, роблячи одночасно кілька справ і не завершуючи жодної.

Він [Романчук] щиро бажає добра своєму краю, але не знає за що ухопитись і на яку ступить, через те кидається на всі боки (Леся Українка);

Саме тоді, як палкіші натури безпорадно борсалися в лещатах неможливих умов, кидалися на всі боки, часто розмінюючись на дрібняки або й зовсім загибаючи – Левицький мав одну дорогу і не ухиляючись ішов нею (С. Єфремов);

(5) Ки́датися слова́ми (сло́вом, фра́зами і т. ін.) – говорити, обіцяти що-небудь безвідповідально, несерйозно, необдумано; перемовлятися.

Ні, не можна так легковажно кидатися словами, надто вони девальвуються в наш час (Ю. Мушкетик);

До півночі за столом товклися, млинці наминали, словами кидалися, все розходитися не хотіли (Люко Дашвар);

(6) Ки́датися (со́ватися) / ки́нутися (су́нутися) з кулака́ми (кулако́м) до кого, на кого – намагатися побити кого-небудь.

До неї з кулаком совався [Бахус] (І. Котляревський);

Кайдашиха кричала й совалась з кулаками до Палажки (І. Нечуй-Левицький);

Ось тоді Лютфі-паша й кинувся з кулаками на султанську сестру, так що його насилу відтягнули євнухи (П. Загребельний);

(7) Ки́нутися в го́лову кому – хто-небудь несподівано, раптово пригадав щось; пригадатися.

Товариська зрада, докора – разом кинулись йому в голову, схопили за серце... (Панас Мирний);

// безос.

Жінка побачила хлопця біля метро, відразу кинулося їй у голову – це ж він приїжджав минулої осені до них у село (із журн.);

(8) Куди́ не ки́нься – у кожному місці, всюди.

Бо йому й у банку, й .. куди не кинеться, скорше, ніж другим дадуть (У. Самчук);

Куди не киньмося – скрізь стрічаємо гаті: тут нам поміщик стоїть поперек дороги, там – становий (Ю. Хорунжий);

(9) Ки́датися (іти́, лі́зти) по тру́пах чиїх (че́рез тру́пи чиї) – не шкодуючи життя багатьох, просуватися до якоїсь мети.

Ворог не шкодував нічого. Він кидався в атаки буквально по власних трупах і докотився до артилерії (О. Довженко);

Ідуть братам на допомогу брати по трупах ворогів (В. Сосюра);

Па́дати (ки́датися) / упа́сти (ки́нутися) в но́ги (під но́ги, до ніг і т. ін.) див. па́дати;

Уда́ритися (ки́нутися) вро́зтіч див. ударя́тися;

Ходи́ти (іти́, ки́датися) / піти́ (ки́нутися) в штики́ див. ходи́ти;

Шулі́кою (як (мов, ні́би і т. ін.) шулі́ка (шуля́к)) наліта́ти (ки́датися, па́дати і т. ін.) / налеті́ти (ки́нутися, впа́сти і т. ін.) див. наліта́ти¹.