1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кльочити

кльо́чити

-ить, недок.

Робити особливі рухи, видавати крики, співати, підкликаючи самку в період спаровування (про самців деяких птахів).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кльочити — кльо́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кльочити — КЛЬО́ЧИТИ, ить, недок., діал. Токувати (у 1 знач.). Готур на весну кльочить (Сл. Б. Грінченка); Глухарі та інші птахи ряду куроподібних щороку збираються на одному й тому ж токовищі, кльочать, зазиваючи самиць співом, своєрідними танцями (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. кльочити — КЛЬО́ЧИТИ, ить, недок. Робити особливі рухи, видавати крики, співати, підкликаючи самку в період спаровування (про самців деяких птахів). Готур на весну кльочить (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. кльочити — Кльо́чити, -чу, -чиш гл. О тетеревѣ: токовать. Ґотур на весну кльочит. Вх. Зн. 25. Словник української мови Грінченка