кляузник
кля́узник
-а, ч., розм.
Те саме, що наклепник.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кляузник — кля́узник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- кляузник — Сутяга, шепотинник, наклепник, нашіптувач, інтриґан; п! ПОЗОВНИК. Словник синонімів Караванського
- кляузник — див. брехливий Словник синонімів Вусика
- кляузник — КЛЯ́УЗНИК, а, ч., розм. Той, хто пише кляузи; наклепник. Прохор – це така людина, що сам кляузник писар, котрого він підкупив написати папір, щоб одняти хату в баби, здивувався (І. Нечуй-Левицький); – Міхневич – звісний кляузник, і вірити йому – зневажати себе самого (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах
- кляузник — КЛЯ́УЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що накле́пник. Словник української мови в 11 томах