1. Словник української мови у 20 томах

кляузник

КЛЯ́УЗНИК, а, ч., розм.

Той, хто пише кляузи; наклепник.

Прохор – це така людина, що сам кляузник писар, котрого він підкупив написати папір, щоб одняти хату в баби, здивувався (І. Нечуй-Левицький);

– Міхневич – звісний кляузник, і вірити йому – зневажати себе самого (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кляузник — кля́узник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. кляузник — Сутяга, шепотинник, наклепник, нашіптувач, інтриґан; п! ПОЗОВНИК. Словник синонімів Караванського
  3. кляузник — див. брехливий Словник синонімів Вусика
  4. кляузник — -а, ч., розм. Те саме, що наклепник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кляузник — КЛЯ́УЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що накле́пник. Словник української мови в 11 томах