кляузницький
КЛЯ́УЗНИЦЬКИЙ, а, е, розм.
Стос. до кляузника; наклепницький.
У вихованні дітей важливо не допускати будь-яких кляузницьких вчинків (із журн.);
У кожному анонімному листі чітко прослідковувався кляузницький почерк усім відомого добродія (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кляузницький — кля́узницький прикметник Орфографічний словник української мови
- кляузницький — -а, -е. Те саме, що наклепницький. Великий тлумачний словник сучасної мови