княжити
кня́жити
-жу, -жиш, недок., іст.
Правити князівством (у 1 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- княжити — кня́жити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- княжити — див. керувати Словник синонімів Вусика
- княжити — КНЯ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., іст. Правити князівством (у 1 знач.). Десь думає [князь], як тяженько княжить Без війська (І. Франко); Розкажу вам, як на горах Славний Київ наш постав .. Як столицею він став… Хто й коли у ньому княжив (О. Словник української мови у 20 томах
- княжити — КНЯЗЮВА́ТИ (управляти князівством), КНЯ́ЖИТИ. (Юра:) Князь! Значить, ви князюєте? (Князь:) Ні (О. Левада); Рюрик княжив у Києві 1194-1211 рр. (С. Руданський). Словник синонімів української мови
- княжити — Кня́жити, кня́жу, -жать, -жать; княж, кня́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- княжити — КНЯ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., іст. Правити князівством (у 1 знач.). Десь думає [князь], як тяженько княжить Без війська (Фр., XIII, 1954, 423); Запросила [боярська верхівка] княжити в Київ з Переяслава Володимира Всеволодовича Мономаха (Іст. УРСР, І, 1953, 74). Словник української мови в 11 томах
- княжити — Княжити, -жу, -жи́ш гл. 1) Княжить. 2) Быть женихомъ или невѣстою. Буду ж бо я в суботу княжити, будуть мені бояри служити. Рк. Макс. Устань, Марусенько, не княжи, відсунь кватирочку, погляди, чи всі бояри на дворі. Рк. Макс. Словник української мови Грінченка