1. Великий тлумачний словник сучасної мови

коливання

колива́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. коливати і коливатися.

2》 перен. Несталість, мінливість.

Гармонійне коливання — коливання, за яких значення коливної величини змінюються у часі за законом синуса чи косинуса.

Електромагнітні коливання — а) коливання електричного струму та напруги у коливальному контурі; б) коливання електричної та магнітної напруги у змінному електромагнітному полі.

Коливання курсу (валюти, цінних паперів) — зміна біржових цін на валюту, цінні папери під впливом мінливих попиту, пропозиції та інших чинників.

Періодичні коливання — коливання, за яких кожне значення коливної величини повторюється через рівні проміжки часу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коливання — коливання – хитання – вагання Стилістичні помилки у використанні цих іменників трапляються досить часто. Замість вагання вживають слово коливання, а замість хитання – вагання. Тож запам’ятаймо значення цих лексем. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. коливання — колива́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. коливання — Більш або менш точне повторення змін стану вібратора, яке є безпосереднім джерелом музичного звуку. К. характеризуються амплітудою — величиною відхилення вібратора від положення рівноваги; часом, протягом якого відбувається повне К., і частотою... Словник-довідник музичних термінів
  4. коливання — КОЛИВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. колива́ти і стан за знач. колива́тися. Я бачу світ пишний і неба сіяння, .. Долину розкішну, квіток коливання (Леся Українка); Іван Степанович від несподіваного коливання човна теж ніби прокинувся (П. Словник української мови у 20 томах
  5. коливання — Періодичні зміни певних величин, напр., швидкості та положення тіла — механічні к., напруги і сили струму — електричні к.; гармонічні... Універсальний словник-енциклопедія
  6. коливання — Колива́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. коливання — КОЛИВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. колива́ти і колива́тися. Я бачу світ пишний і неба сіяння, ..Долину розкішну, квіток коливання (Л. Укр., IV, 1954, 85); Іван Степанович від несподіваного коливання човна теж ніби прокинувся (Панч, І, 1956, 91). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  8. коливання — Колива́ння, -ня с. Колебаніе, качаніе. Словник української мови Грінченка