1. Великий тлумачний словник сучасної мови

колотитися

колоти́тися

-очуся, -отишся, недок.

1》 розм. Приходити в рух від чого-небудь; коливатися.

|| Нерівно різкими поштовхами битися (про серце).

2》 Збиватися (про масло).

3》 Трястися від холоду, страху і т. ін.; тремтіти, дрижати.

4》 розм. Напружувати зусилля для досягнення чого-небудь; бути зайнятим чим-небудь, клопотатися чимось.

5》 Те саме, що хвилюватися.

|| Не давати спокою (про почуття, думки).

6》 перен. Бурхливо виявляти незадоволення, незгоду; бушувати.

|| безос.

7》 з ким, за що, про що і без додатка. Зчиняти сварку; сперечатися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колотитися — колоти́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. колотитися — (- серце) битися, калатати, токотіти, токотати; (- пристрасті) клекотіти, бурхати; (зо страху) тремтіти, дрижати; (мати клопіт) товктися, морочитися; Р. обурюватися; (- думки) не давати покою; П. колобродити; (з ким, за що) сваритися, сперечатися; ЖМ. коливатися <н. брезкле тіло>. Словник синонімів Караванського
  3. колотитися — див. дрижати Словник синонімів Вусика
  4. колотитися — КОЛОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, недок. 1. розм. Приходити в рух від чого-небудь; коливатися. Тілеса його жіночки колотились перед ним від поштовхів ридвана (О. Ільченко); // Нерівно різкими поштовхами битися (про серце). Словник української мови у 20 томах
  5. колотитися — коло́тися з ли́хом. Жити в нестатках; злидарювати, постійно стикатися з бідою. Прийшлося (Оришці) нужду терпіти, прийшлося з лихом колотися (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  6. колотитися — БИ́ТИСЯ (робити різкі, судорожні рухи всім тілом), ПОБИВА́ТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ТІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИСЯ, ТРІПОТА́ТИ (ТРІПОТІ́ТИ) підсил., ТРІПОТА́ТИСЯ підсил. — Док.: ті́пнутися, ті́пнути, трі́пну́тися, тріпону́ти, тріпону́тися. Словник синонімів української мови
  7. колотитися — КОЛОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, недок. 1. розм. Приходити в рух від чого-небудь; коливатися. Тілеса його жіночки колотились перед ним від поштовхів ридвана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11); // Нерівно різкими поштовхами битися (про серце). Словник української мови в 11 томах
  8. колотитися — Колоти́тися, -чу́ся, -тишся гл. 1) Мутиться. 2) Сбиваться (о маслѣ). Щось масло довго не колотиться. 8) Биться (о сердцѣ). Душа її уся порушилась, серденько колотилося. МВ. 4) Дрожать. Чи змерзла, чи з трівоги вся колотилась. Г. Барв. 168. Словник української мови Грінченка