колотитися

КОЛОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, недок.

1. розм. Приходити в рух від чого-небудь; коливатися.

Тілеса його жіночки колотились перед ним від поштовхів ридвана (О. Ільченко);

// Нерівно різкими поштовхами битися (про серце).

Добре пам'ятає він, як колотилось його серце, коли старости взялися за клямку й відчинили двері (М. Коцюбинський);

Небезпеки не було, але однаково в мене дуже колотилося серце і стукало щось у скронях (Л. Смілянський);

Східці в'юнилися все вище і вище – десь під саме небо. У Борі аж дух захопило. Серце колотилося, очі заливав піт (О. Бердник).

2. Збиватися (про масло).

Щось масло довго не колотиться (Сл. Б. Грінченка).

3. Трястися від холоду, страху і т. ін.; тремтіти, дрижати.

Чи змерзла, чи з тривоги вся колотилась, насилу в хату вернулась, та й упала на постіль (Ганна Барвінок);

Розказували [баби].., що буває так, що тільки гляне і вже зурочить – зараз нападе на людину пропасниця! так і труситься, так і колотиться! (Грицько Григоренко);

Хлопці .. од холодної води та напруження аж колотились (І. Білик).

4. розм. Напружувати зусилля для досягнення чого-небудь; бути зайнятим чим-небудь, клопотатися чимось.

– Як у них там? – Поповнення приймають, всю ніч колотяться (О. Гончар);

До півночі колотився [Федір], товкся по місту, .. потім ще й дома довго не лягав, і ось тепер маєш – проспав (Д. Ткач);

Колотиться Макариха з ранку й до вечора, сама спини не розгинає і Якову з невісткою спочину не дає (М. Руденко).

5. Те саме, що хвилюва́тися.

– Думаєте, пан їм [сиротам] пособить своїм хлібом? – ще більше колотився чоловік (М. Стельмах);

// Не давати спокою (про почуття, думки).

Минув тиждень, як поховали ми Степана.., а все мені одне в голові колотиться: чия це куля, чия? (С. Журахович);

Весь час в голові хурделили і колотилися ті самі роздуми (М. Стельмах).

6. перен. Бурхливо виявляти незадоволення, незгоду; бушувати.

– Ми ще самі тут у себе колотимось, бродимо, як ота земля повесні, а вони [інтервенти] тим часом лізуть, лізуть (О. Гончар);

Недарма колотяться на подвір'ї заробітчани (М. Стельмах);

// безос.

Ми [селяни] теж пану не спускали...Отак два роки колотилось (І. Франко);

Ми чекаємо – ждемо: чи смерть, чи воля бідолашним буде. Колотилось в нас такеньки аж тиждень (Марко Вовчок).

7. з ким, за що, про що і без дод. Зчиняти сварку; сперечатися.

Він [в'язень] все буянив, колотився, скандалячи із своїми сусідами в кутку, в якому сидів (І. Багряний);

Вічно голодні Гранчакові діти: троє босих, а двойко в чобітках, за які щоденно колотилася вся хата (М. Стельмах);

Що мали б то старі мисливці говорить, Коли б із них которий змагання це побачив! Про що колотитесь? Про куций хвіст собачий ! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

// безос.

Роман жалівся на батька й на братів. – Чудний ти, Романе Пилиповичу! – відкидав йому писар. Як отак тобі колотився за їми [ними], то нехай тебе батько віддячить, та й годі (Б. Грінченко).