колотнеча
КОЛОТНЕ́ЧА, і, ж.
1. Безладний рух, гомін людей; сум'яття.
Бував він на своєму віку не раз на ярмарках, бачив колотнечу, а подібного нічого не зустрічав (Ю. Збанацький);
Десь на протилежнім кінці села знялась раптом страшенна колотнеча, запахкали постріли, дико завалувала собачня (О. Гончар);
В кузові зчинилася колотнеча. Люди кричали, лаялися, потім почали гупати кулаками об вицвілий верх кабіни (М. Руденко);
// Масовий стихійний вияв незадоволення своїм становищем; заворушення.
Піднялася знову буча та колотнеча... Не в одних Пісках (Панас Мирний);
Не спинити .. тої колотнечі, як не спинити хуртовини, не спинити зливи, що затоплює землю, клекоче бурчаками, руйнує греблі й все, що на дорозі... (М. Коцюбинський);
Через ті колотнечі та війни руські городи руйнувалися, людність біднішала (А. Кащенко).
2. Сварка, суперечка.
Колотнеча в Кайдашевій хаті не переставала (І. Нечуй-Левицький);
– Зараз же мені, Прохоре, помирися з Вірою, і щоб у моїй хаті більше колотнечі не було, а були мир та спокій (А. Шиян);
Бурмака не виказував ні страху, ні пошани навіть до цього княжого боярина, йому однаково, на кого роззявляти свого ротяку, він міг зчинити колотнечу поміж найближчими Ярославовими людьми (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- колотнеча — колотне́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- колотнеча — Сварка, гризня, гризотня, звада, колотня, вул. заїдня, д. колот; (заворуха) ЗАМ'ЯТТЯ, каша, веремія, буча; (велика) заворушення. Словник синонімів Караванського
- колотнеча — див. гамір; метушня; сварка Словник синонімів Вусика
- колотнеча — -і, ж. 1》 Безладний рух, гомін людей; сум'яття. || Стихійний вияв незадоволення своїм становищем; заворушення. 2》 Побутові незгоди, сварки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колотнеча — ЗАВОРУ́ШЕННЯ перев. мн. (масовий вияв невдоволення, протесту), КОЛОТНЕ́ЧА заст., КОЛОТНЯ́ заст. рідше, СМУ́ТА заст., РОЗГАРДІЯ́Ш розм. рідко. Словник синонімів української мови
- колотнеча — Колотне́ча, -чі, -чі, -чею; -не́чі, -не́ч Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- колотнеча — КОЛОТНЕ́ЧА, і, ж. 1. Безладний рух, гомін людей; сум’яття. В кузові зчинилася колотнеча. Люди кричали, лаялися, потім почали гупати кулаками об вицвілий верх кабіни (Руд. Словник української мови в 11 томах
- колотнеча — Колотне́ча, -чі ж. Ссора, споръ, драка, свалка. Тіки на пори, аж там така смертенна бійка та колотнеча діється. Харьк. Смерть запанувала там, де недавно буц гармідер і колотнеча. Левиц. І. Добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя. Мир. ХРВ. 87. Словник української мови Грінченка