1. Великий тлумачний словник сучасної мови

колотівка

колоті́вка

-и, ж.

Предмет хатнього вжитку у вигляді палички із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колотівка — колоті́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. колотівка — див. калатало Словник синонімів Вусика
  3. колотівка — КОЛОТІ́ВКА, и, ж. Предмет домашнього вжитку у формі палички із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь. Павло завжди догоджав братовій. То стільчик зробить їй під корову, то колотівку нову (М. Томчаній). Словник української мови у 20 томах
  4. колотівка — КОЛОТІ́ВКА, и, ж. Предмет домашнього вжитку у вигляді палички із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь. Павло завжди догоджав братовій. То стільчик зробить їй під корову, то колотівку нову (Томч., Жменяки, 1964, 27). Словник української мови в 11 томах
  5. колотівка — Колотівка, -ки ж. Мутовка. Вх. Зн. 27. Словник української мови Грінченка