компанієць

Значення в інших словниках

1. Компанієць — Компані́єць прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
2. компанієць — див. воїн Словник синонімів Вусика
3. компанієць — КОМПАНІ́ЄЦЬ, і́йця, ч., іст. В Україні в XVII–XVIII ст. – козак легкокінного гетьманського полку. Ой, над Бугом над рікою, На турецькій границі, Там стояли пікінери, З ними компанійці (з думи)... Словник української мови у 20 томах
4. компанієць — КОЗА́К (на Україні в XV-XVIІІ ст. — вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південь і брала участь у визвольній боротьбі проти іноземних загарбників), КОЗАЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
5. компанієць — КОМПАНІ́ЄЦЬ, і́йця, ч. На Україні в XVII— XVIII ст.— козак легкокінного гетьманського полку. Ой, над Бугом над рікою, На турецькій границі. Там стояли пікінери, З ними компанійці (Укр.. думи.., 1955, 159); В поход у дорогу славні компанійці До схід сонечка рушали (Шевч., II, 1953, 42). Словник української мови в 11 томах
6. компанієць — Компанієць, -нійця м. Казакъ легкоконнаго войска въ XVIII вѣкѣ. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. 361. Ой над Богом над рікою, на турецькій гряниці, там стояли пикиніри, з ними компанійці. Макс. Словник української мови Грінченка