1. Словник української мови у 20 томах

компанієць

КОМПАНІ́ЄЦЬ, і́йця, ч., іст.

В Україні в XVII–XVIII ст. – козак легкокінного гетьманського полку.

Ой, над Бугом над рікою, На турецькій границі, Там стояли пікінери, З ними компанійці (з думи);

В поход [похід] у дорогу славні компанійці До схід сонечка рушали (Т. Шевченко);

Знаючи місцевість, хоч і була висока вода, з бігу проводить [Гнат Ґалаґан] кінноту по сідла у воді і перешийком, наче по тайній стежці.., вводить компанійців на зовнішню частину (Г. Колісник);

Ще мить – блисне булава, і гупне залп по Дорошенку й старшині його, а далі понесуться лавою компанійці звично дорубувати в капусту недоляшків з правого берега (Д. Білий);

* У порівн. У вікна деякі гляділи, А інший був наверх ворот [воріт]; Аж ось прийшов і перебієць, Убраний так, як компанієць, І звався молодець Дарес (І. Котляревський);

// тільки мн. Наймані кіннотні козацькі полкии, що виконували функції нагляду за порядком.

Перших компанійців сформовано у 1668, а гетьман І. Мазепа мав у своєму розпорядженні п'ять “охочекомонних” і п'ять “охочепіхотних” таких полків (з наук.-попул. літ.);

У 1728 царський уряд обмежив кількість компанійців до трьох полків (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Компанієць — Компані́єць прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. компанієць — див. воїн Словник синонімів Вусика
  3. компанієць — -ійця, ч., іст. В Україні у 17-18 ст. – козак легкокінного гетьманського полку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. компанієць — КОЗА́К (на Україні в XV-XVIІІ ст. — вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південь і брала участь у визвольній боротьбі проти іноземних загарбників), КОЗАЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
  5. компанієць — КОМПАНІ́ЄЦЬ, і́йця, ч. На Україні в XVII— XVIII ст.— козак легкокінного гетьманського полку. Ой, над Бугом над рікою, На турецькій границі. Там стояли пікінери, З ними компанійці (Укр.. думи.., 1955, 159); В поход у дорогу славні компанійці До схід сонечка рушали (Шевч., II, 1953, 42). Словник української мови в 11 томах
  6. компанієць — Компанієць, -нійця м. Казакъ легкоконнаго войска въ XVIII вѣкѣ. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. 361. Ой над Богом над рікою, на турецькій гряниці, там стояли пикиніри, з ними компанійці. Макс. Словник української мови Грінченка