конячина

Значення в інших словниках

1. конячина — конячи́на іменник жіночого роду, істота про коня розм. Орфографічний словник української мови
2. конячина — див. кінь Словник синонімів Вусика
3. конячина — КОНЯЧИ́НА, и, ж., розм. Малий або худий, слабосилий кінь. Поволі наближається віз, запряжений ребристою конячиною (В. Барка); – Їде вуйко конячиною по шляху. А вона старенька, не тягне (О. Словник української мови у 20 томах
4. конячина — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
5. конячина — КОНЯЧИ́НА, и, ж., розм. Малий або худий, слабосилий кінь. — Пірнув і я з конячиною та з візком в ту гущавину (Н.-Лев., І, 1956, 58); Конячина дідова, постоявши в задумі кілька хвилин, з власної ініціативи нап’ялась і рушила (Вас., Вибр. Словник української мови в 11 томах
6. конячина — Конячина, -ни ж. Дрянная лошаденка. Найняв я конячину та потягся аж на довгопільський ярмарок. Левиц. І. Словник української мови Грінченка