1. Великий тлумачний словник сучасної мови

коренище

корени́ще

-а, с.

Збільш. до корінь 1), 2).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коренище — корени́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. коренище — КОРЕНИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до ко́рінь 1. Багнистою вулицею йшов мужик, немов дубове коренище котилось по дорозі (М. Коцюбинський); Я .. сів на погорблене коренище верби, .. а школярка обома ручатами вчепилась у чобіт, стягла його і вилила брудну юшку (М. Словник української мови у 20 томах
  3. коренище — КОРЕНИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до ко́рінь 1, 2. Багнистою вулицею йшов мужик, немов дубове коренище котилось по дорозі (Коцюб:, І, 1955, 309); Я.. сів на погорблене коренище верби, .. Словник української мови в 11 томах