1. Великий тлумачний словник сучасної мови

коронований

короно́ваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до коронувати.

2》 у знач. прикм. Який має владу монарха, вінчаний на царювання.

|| Увінчаний короною (у 1 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коронований — короно́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. коронований — КОРОНО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до коронува́ти. Десятилітнім був коронований на царство [Лайош] без влади, яку розсмикали собі то могутні магнати, то єпископи й священики (П. Словник української мови у 20 томах
  3. коронований — КОРОНО́ВАНИЙ (який має владу монарха), ВІНЦЕНО́СНИЙ уроч. заст. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих.. (Т. Шевченко); Вінценосний деспот, вилупивши лякливі очі, упав у шалений переполох (О. Ковінька). Словник синонімів української мови
  4. коронований — Короно́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. коронований — КОРОНО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до коронува́ти. 2. у знач. прикм. Який має владу монарха, вінчаний на царювання. Чим же гірша моя королева від інших коронованих осіб?.. (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах