1. Словник української мови в 11 томах

коронований

КОРОНО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до коронува́ти.

2. у знач. прикм. Який має владу монарха, вінчаний на царювання.

Чим же гірша моя королева від інших коронованих осіб?.. (Л. Укр., III, 1952, 577);

Новий коронований деспот Микола І нещадно розправився з декабристами (Слово про Кобзаря, 1961, 8);

// Увінчаний короною (у 1 знач.).

Хотілося б загнать оскому на коронованих главах. На тих помазаниках божих… (Шевч., II, 1953, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коронований — короно́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. коронований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до коронувати. 2》 у знач. прикм. Який має владу монарха, вінчаний на царювання. || Увінчаний короною (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коронований — КОРОНО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до коронува́ти. Десятилітнім був коронований на царство [Лайош] без влади, яку розсмикали собі то могутні магнати, то єпископи й священики (П. Словник української мови у 20 томах
  4. коронований — КОРОНО́ВАНИЙ (який має владу монарха), ВІНЦЕНО́СНИЙ уроч. заст. Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках Божих.. (Т. Шевченко); Вінценосний деспот, вилупивши лякливі очі, упав у шалений переполох (О. Ковінька). Словник синонімів української мови
  5. коронований — Короно́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)