1. Словник української мови в 11 томах

коронний

КОРО́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до коро́на 1.

Коронна прикраса.

2. Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий.

Королева.. увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Ле, Право.., 1957, 194);

Звістку про те, що Потоцький стягає проти нього [Довбуша] коронне військо, він сприйняв зовсім не так безжурно, як хотів показати товаришам (Гжицький, Опришки, 1962, 138).

Коро́нний ге́тьман, іст.— гетьман, якого призначав сам король.

На канапі.. лежить.. сам гетьман коронний — Потоцький, син старого Миколи Потоцького, що завершив сумно під Корсунем свою бойову славу (Стар., Облога.., 1961, 23);

Коро́нний суд, іст.— суд, що складався з постійних суддів-чиновників, яких призначав монарх.

[Дрейсігер:] Того чоловіка конечне треба під коронний суд віддати (Л. Укр., IV, 1954, 237).

3. Найкращий, найбільш удалий (звичайно про роль, номер і т. ін. у репертуарі артиста).

Він передивився.. усі її [актриси] давніші портрети «в коронних ролях» і в «бойових» убраннях (Л. Укр., III, 1952, 696);

Нетерпляче чекав [Роман]: коли ж вона, нарешті, заспіває свою коронну, як йому здавалося, пісню про Романа і Марусю? (Минко, Ясні зорі, 1951, 190);

Я вирішив продемонструвати свій.. коронний номер (Сміл., Сашко, 1954, 262).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коронний — Коро́нний: — Коро́нний трибунал: трибунал, що діяв на території Корони, тобто польської частини Речі Посполитої [47] Словник з творів Івана Франка
  2. коронний — коро́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. коронний — [корон:ией] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. коронний — -а, -е. 1》 Прикм. до корона 1). Коронна прикраса. 2》 Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий. Коронний гетьман іст. — гетьман, якого призначав сам король. Коронний суд іст. — суд, що складався з постійних суддів-чиновників, яких призначав монарх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коронний — КОРО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до коро́на¹ 1. Коронна прикраса. 2. заст. Стос. до корони (див. коро́на¹ 2); державний, урядовий. Статкевич був чоловік заможний, довго служив на коронній польській службі (Леся Українка); Королева .. Словник української мови у 20 томах
  6. коронний — Назва осіб і установ, що в складі Речі Посполитої відносилися тільки до Польщі Словник застарілих та маловживаних слів
  7. коронний — коро́нний (від корона) 1. У монархічних державах державний, казенний; ¤ к. суддя – суддя, призначений урядом; ¤ к-і землі – землі, що ввійшли до складу монархічної держави на основі спадково-династичних прав монарха; ¤ к-і колонії – британські колонії... Словник іншомовних слів Мельничука
  8. коронний — ДЕРЖА́ВНИЙ (підпорядкований або належний державі як апарату політичної влади), УРЯДО́ВИЙ, КОРО́ННИЙ заст.; КАЗЕ́ННИЙ, КАМЕРА́ЛЬНИЙ діал. (який належить державі). Словник синонімів української мови
  9. коронний — Коро́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. коронний — Коронний, -а, -е Коронный, государственный. Гетьману коронному узять себе за шию не давали. К. ЧР. 11. Словник української мови Грінченка