коронний
КОРО́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до коро́на¹ 1.
Коронна прикраса.
2. заст. Стос. до корони (див. коро́на¹ 2); державний, урядовий.
Статкевич був чоловік заможний, довго служив на коронній польській службі (Леся Українка);
Королева .. увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Іван Ле);
Звістку про те, що Потоцький стягає проти нього [Довбуша] коронне військо, він сприйняв зовсім не так безжурно, як хотів показати товаришам (В. Гжицький);
Землю над Тясьмином подарував батькові ще чигиринський староста Данилович, який був тут коронним державцем (П. Загребельний).
3. перен. Найважливіший, визначальний.
Поети, як і століття тому, співають .. про півтора десятка людських чуттів, серед яких кохання посідає коронне місце (В. Підмогильний);
// Вдалий, пов'язаний з незмінним успіхом.
Я вирішив продемонструвати свій .. коронний номер (Л. Смілянський);
На закінчення заклинателі показали свій коронний номер – бій мангусти з коброю (В. Минко);
Якби я досі не знав цього письменника, мені відразу ж захотілося б його слухати. Особливо цю його коронну лекцію про повернення деміургів (Ю. Андрухович).
Значення в інших словниках
- коронний — Коро́нний: — Коро́нний трибунал: трибунал, що діяв на території Корони, тобто польської частини Речі Посполитої [47] Словник з творів Івана Франка
- коронний — коро́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- коронний — [корон:ией] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- коронний — -а, -е. 1》 Прикм. до корона 1). Коронна прикраса. 2》 Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий. Коронний гетьман іст. — гетьман, якого призначав сам король. Коронний суд іст. — суд, що складався з постійних суддів-чиновників, яких призначав монарх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коронний — Назва осіб і установ, що в складі Речі Посполитої відносилися тільки до Польщі Словник застарілих та маловживаних слів
- коронний — коро́нний (від корона) 1. У монархічних державах державний, казенний; ¤ к. суддя – суддя, призначений урядом; ¤ к-і землі – землі, що ввійшли до складу монархічної держави на основі спадково-династичних прав монарха; ¤ к-і колонії – британські колонії... Словник іншомовних слів Мельничука
- коронний — ДЕРЖА́ВНИЙ (підпорядкований або належний державі як апарату політичної влади), УРЯДО́ВИЙ, КОРО́ННИЙ заст.; КАЗЕ́ННИЙ, КАМЕРА́ЛЬНИЙ діал. (який належить державі). Словник синонімів української мови
- коронний — Коро́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коронний — КОРО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до коро́на 1. Коронна прикраса. 2. Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий. Королева.. увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Ле, Право.. Словник української мови в 11 томах
- коронний — Коронний, -а, -е Коронный, государственный. Гетьману коронному узять себе за шию не давали. К. ЧР. 11. Словник української мови Грінченка