коронкуватий
КОРОНКУВА́ТИЙ, а, е, розм., рідко.
Який має форму коронки (у 1 знач.), подібний до неї.
Самоха .. взявся знов крутити верхній пеньок, сухий і коронкуватий (В. Барка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me