коронкуватий

КОРОНКУВА́ТИЙ, а, е, розм., рідко.

Який має форму коронки (у 1 знач.), подібний до неї.

Самоха .. взявся знов крутити верхній пеньок, сухий і коронкуватий (В. Барка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me