коронковий
КОРО́НКОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до коро́нка 2, 3.
Протези виготовлені з використанням коронкових частин видалених природних зубів (з наук. літ.);
Навіть якщо коронкова частина зуба суттєво або повністю зруйнована, але зберігся корінь, зуб можна відновити (з наук.-попул. літ.);
Коронкова частина вкладки виготовлена з конструкційного термопласту (з наук. літ.).
2. техн. Який має коронку (у 4 знач.).
Універсальні коронкові бури підходять для водопровідників, електриків, теслярів і будівельників (з мови реклами).
3. зах. Зробл. з коронки (у 5 знач.), оздоблений коронкою; мереживний.
Убираю чорну коронкову сукню, прибираю її лише густо гірляндами блідо-рожевого цвіту акацій (Уляна Кравченко);
Обі [пані] мають коронкові коміри й манжети, в обох золоті ланцюжки (Б. Лепкий).
Значення в інших словниках
- коронковий — Коронко́вий: Коро́нковий: — (стрій) — мере́жаний одяг [25] — мереживний [51] Словник з творів Івана Франка
- коронковий — коро́нковий прикметник Орфографічний словник української мови
- коронковий — Коронко́вий. Мережаний, із зубчастим краєм Вахлярі коронкові і з правдивих струсьових пер, ручки перлові і з черепахи (Б., 1902, рекл. Українська літературна мова на Буковині
- коронковий — -а, -е, тех. Який має коронку (у 4 знач.). Коронковий бур. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коронковий — коронковий мереживний, із коронкою (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- коронковий — КОРО́НКОВИЙ, а, е, техн. Який має коронку (у 4 знач.). Коронковий бур. Словник української мови в 11 томах