красномовець
красномо́вець
-вця, ч.
Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор.
|| ірон. Який полюбляє виголошувати пишномовні, але беззмістовні промови.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- красномовець — красномо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- красномовець — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- красномовець — КРАСНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор. [Річард:] Лукавий Рим зовсім не винен з того, що майстер Годвінсон не красномовець (Леся Українка); Поляки вперед [попереду] мали красномовців... Словник української мови у 20 томах
- красномовець — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
- красномовець — Красномо́вець, -мо́вця, -мо́вцю! -мо́вці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- красномовець — КРАСНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор. [Річард:] Лукавий Рим зовсім не винен з того, що майстер Годвінсон не красномовець (Л. Укр., III, 1952, 9); // ірон. Словник української мови в 11 томах
- красномовець — Красномовець, -вця м. Ораторъ, краснорѣчивый. Іов хоче... довести, що він не згірший красномовець над Сахвира. К. Іов. 26. Словник української мови Грінченка