1. Словник української мови в 11 томах

красномовець

КРАСНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор.

[Річард:] Лукавий Рим зовсім не винен з того, що майстер Годвінсон не красномовець (Л. Укр., III, 1952, 9);

// ірон. Любитель виголошувати пишномовні, але беззмістовні промови.

Вони спочивали від учорашніх брудних, лайливих промов, благодушно слухаючи красномовця (Ле, В снопі.., 1960, 307).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. красномовець — красномо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. красномовець — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. красномовець — -вця, ч. Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор. || ірон. Який полюбляє виголошувати пишномовні, але беззмістовні промови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. красномовець — КРАСНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор. [Річард:] Лукавий Рим зовсім не винен з того, що майстер Годвінсон не красномовець (Леся Українка); Поляки вперед [попереду] мали красномовців... Словник української мови у 20 томах
  5. красномовець — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
  6. красномовець — Красномо́вець, -мо́вця, -мо́вцю! -мо́вці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. красномовець — Красномовець, -вця м. Ораторъ, краснорѣчивый. Іов хоче... довести, що він не згірший красномовець над Сахвира. К. Іов. 26. Словник української мови Грінченка