1. Великий тлумачний словник сучасної мови

краянин

края́нин

-а, ч.

Мешканець певного краю (країни) стосовно іншого мешканця того ж краю (країни); співвітчизник, земляк.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. краянин — края́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. краянин — Земляк, одноземець, одноплемінець, одноплемінник, кн. співвітчизник. Словник синонімів Караванського
  3. краянин — КРАЯ́НИН див. края́ни. Словник української мови у 20 томах
  4. краянин — ЗЕМЛЯ́К (уродженець однієї з ким-небудь місцевості); КРАЯ́НИН, СПІВВІТЧИ́ЗНИК, БРАТ уроч., поет., КОМПАТРІО́Т заст. (щодо країни). Словник синонімів української мови
  5. краянин — КРАЯ́НИН, а, ч. Мешканець певного краю (країни) стосовно іншого мешканця того ж краю (країни); співвітчизник, земляк. [Нартал:] Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах