криничка

Значення в інших словниках

1. криничка — крини́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири крини́чки Орфографічний словник української мови
2. криничка — див. жаба Словник синонімів Вусика
3. криничка — КРИНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до крини́ця 1, 2. Не плюй в маленьку криничку: пригодиться води напиться (прислів'я); Тещі, звичайно, у нас погано. Вона звикла до стежки з порога, до садка, до кринички (Л. Словник української мови у 20 томах
4. КРИНИЧКА — • "КРИНИЧКА" - збірник поет. і прозових творів укр. письменників. Упорядкував і вид. 1896 у Чернігові Б. Грінченко. Вміщені поезії Т. Шевченка ["Діброва" ("Ой діброво — темний гаю!"), "Чумацька біда" ("Ой не п'ються пива-меди")]... Українська літературна енциклопедія
5. криничка — ДЖЕРЕЛО́ (потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі), КЛЮЧ рідше, КРИНИ́ЧКА, КРИНИ́ЦЯ рідше, КЕРНИ́ЦЯ (КИРНИ́ЦЯ) діал., КРИНИЧОВИ́НА діал., ЧУР діал., ЧУ́РКАЛО діал., НОРА́ діал., ЖИВЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
6. криничка — Крини́чка, -чкц, -чці; -ни́чки́, -ни́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. криничка — КРИНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до крини́ця. Не плюй в маленьку криничку: пригодиться води напиться (Номис, 1864, №. 4478); Недалеко від яру, де була колись.. криничка, стоїть лісова сторожка (Стельмах, І, 1962, 255); Балка була.. Словник української мови в 11 томах
8. криничка — Криничка, -ки ж. ум. отъ криниця. Словник української мови Грінченка