1. Великий тлумачний словник сучасної мови

крук

діал.

крюк, -а, ч. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (перев. в лісі); ворон.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крук — під круком: «карний суд у Львові»[ VI, 169] (мабуть, за австрійським гербом — чорним двоголовим орлом, над входовими дверми) [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. крук — крук іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. крук — КРУК – КРЮК Крук, -а. Ворон. Клекотять орли над військом. В’ються хмарами круки (О.Олесь); Десь сіре поле в чорних круках, Що пророкують: кари! кар! (Є.Маланюк). Крюк1, -а. Гак. Крюком чоловіки утрьох разом звалили-таки одну крокву (А. Літературне слововживання
  4. крук — Ворон; крюк. Словник синонімів Караванського
  5. крук — КРУК, діал. КРЮК, а, ч. Великий хижий птах родини воронових із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (перев. у лісі); ворон (див. во́рон¹ 1). Словник української мови у 20 томах
  6. крук — крук: ◊ під кру́ком вул. крайовий суд у Львові (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. крук — Крук крукові не виколе ока. Свій свому не зробить кривди. Круки на стерво летять, а пани на людську біду. Пани наживаються на людській біді. Не штука вбити крука — злови живого. Зроби не те, що легше, а те, що тяжче. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. крук — Найбільший птах з групи співочих птахів; населяє ліси Євразії, пн. Африки, Пн. Америки; довж. тіла бл. 60 см, розмах крил до 1 м, пір'я чорне, з металевим відблиском; в Україні нечисленний осілий птах; зустрічається на всій території. Універсальний словник-енциклопедія
  9. крук — ВО́РОН (чорний хижий птах), КРУК, КРЮК діал., КРАК діал. Сидить ворон на могилі Та з голоду кряче... (Т. Шевченко); Над полями маячіли зграї круків (А. Шиян); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! (П. Гулак-Артемовський); Полети ж ти, краче, де матінка плаче (пісня). Словник синонімів української мови
  10. крук — Крук, кру́ка; круки́, -кі́в (птах), а крюк (цвях) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. крук — КРУК, діал. КРЮК, а, ч. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір’ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі); ворон. Не штука вбити крука: злови-но живого (Номис, 1864, № 7250); Закрякали чорні крюки. Словник української мови в 11 томах
  12. крук — Крук, -ка м. = крюк. Висить пуга на круку, буде жінці і дяку. Ном. ум. кручо́к. Словник української мови Грінченка