1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кукувати

кукува́ти

-ую, -уєш, недок., перех. і неперех., розм., рідко.

Те саме, що кувати II.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кукувати — кукува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. кукувати — (зозуля) кувати, закувати, накувати, покувати, прокувати Словник чужослів Павло Штепа
  3. кукувати — КУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод., розм., рідко. Те саме, що кува́ти². На дубі сидячи, Зозуля кукувала (Є. Гребінка); Тоді сиві зозулі налітали, у головках сідали і так, як рідні сестри, кукували (А. Кащенко); Літо зустрічалося з осінню. У гаях уже не кукували зозулі (П. Автомонов). Словник української мови у 20 томах
  4. кукувати — КУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що кува́ти². На дубі сидячи, Зозуля кукувала (Греб., І, 1957, 46); Літо зустрічалося з осінню. У гаях уже не кукували зозулі (Автом., Щастя.., 1959, 3). Словник української мови в 11 томах