кумедний

Значення в інших словниках

1. кумедний — куме́дний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
2. кумедний — Смішний, комічний, курйозний, фр. (!) умреш який!; (дивний) чудернацький, дивовижний. Словник синонімів Караванського
3. кумедний — див. витіюватий Словник синонімів Вусика
4. кумедний — КУМЕ́ДНИЙ, а, е. 1. Смішний, потішний, забавний. Дівчата аж за боки беруться та регочуть від кумедних Горпининих вигадок (Панас Мирний); Поміж дорослими бігали, грались діти в куценьких штанцях і кумедних бриликах (С. Словник української мови у 20 томах
5. кумедний — СМІШНИ́Й (здатний викликати сміх), КУМЕ́ДНИЙ, СМІХОВИ́ННИЙ, КОМІ́ЧНИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, АНЕКДОТИ́ЧНИЙ, ЗАБА́ВНИЙ, ПОТІ́ШНИЙ. В нього дуже смішне прізвище — Замриборщ (М. Стельмах); Їжак почав качатись у листі, і листя понасідало йому на голки. Словник синонімів української мови
6. кумедний — Куме́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кумедний — КУМЕ́ДНИЙ, а, е, розм. Смішний, забавний. Дівчата аж за боки беруться та регочуть від кумедних Горпининих вигадок (Мирний, III, 1954, 33); // Те саме, що дивови́жний... Словник української мови в 11 томах
8. кумедний — Кумедний, -а, -е 1) Смѣшной, комическій. 2) Странный, чудной. Кумедний чоловік! скажи, будь ласкав, наш визволителю, — хто ти такий! Сніп. 44. У мене така кумедна натура, — як тільки заговорив про дівчат, то і до завтрього не перестав би. Греб. 399 — 400. Словник української мови Грінченка