кумган

Значення в інших словниках

1. кумган — кумга́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. кумган — КУМГА́Н, а, ч. Глечик з довгим і вузьким горлом та ручкою. Батий повів пальцем, і бакаул, прислужник хана, налив із шкіряної саби в срібний кумган якоїсь каламутної рідини (В. Малик); В руках у дівчини був бронзовий кумган з водою для вмивання (П. Словник української мови у 20 томах
3. кумган — КУМГА́Н, а, чол. Перев. у тюркських народів і кавказьких горців — високий глечик з носиком. З кінця XV ст. центром виробництва російської кераміки стає Москва. Ремісники виготовляли горщики, миски, глечики, баклаги, кумгани, блюда (Розповідь про дзвінкі райдуги, 1970, 65). Словник української мови в 11 томах