кучерявчик

Значення в інших словниках

1. кучерявчик — кучеря́вчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. кучерявчик — див. кучерявий; чубатий Словник синонімів Вусика
3. кучерявчик — КУЧЕРЯ́ВЧИК¹, а, ч. Пестл. до кучеря́вець 1. Як їдять та п'ють – то й кучерявчиком звуть, а як поп'ють, поїдять – прощай, шолудяй! (примовка); – Мій цвіркунчику, – шепотіла над парубком мати, – моє зозулятко! Кучерявчику мій, пострибунчику! (О. Словник української мови у 20 томах
4. кучерявчик — КУЧЕРЯ́ВЧИК, а, ч. Пестл. до кучеря́вець 1. Як їдять та п’ють — то й кучерявчиком звуть, а як поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй! (Укр.. присл.., 1955. 225); — Мій цвіркунчику, — шепотіла над парубком мати,— моє зозулятко! Кучерявчику мій, пострибунчику! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21). Словник української мови в 11 томах
5. кучерявчик — Кучеря́вчик, -ка м. ум. отъ кучеря́вець. Словник української мови Грінченка