кучерявчик
КУЧЕРЯ́ВЧИК¹, а, ч.
Пестл. до кучеря́вець 1.
Як їдять та п'ють – то й кучерявчиком звуть, а як поп'ють, поїдять – прощай, шолудяй! (примовка);
– Мій цвіркунчику, – шепотіла над парубком мати, – моє зозулятко! Кучерявчику мій, пострибунчику! (О. Ільченко);
Ех, довго би довелося над двома останніми словами пихтіти тому недоумкуватому кучерявчику (І. Карпа).
КУЧЕРЯ́ВЧИК² див. кучеря́вчики.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кучерявчик — кучеря́вчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кучерявчик — див. кучерявий; чубатий Словник синонімів Вусика
- кучерявчик — -а, ч. Пестл. до кучерявець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кучерявчик — КУЧЕРЯ́ВЧИК, а, ч. Пестл. до кучеря́вець 1. Як їдять та п’ють — то й кучерявчиком звуть, а як поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй! (Укр.. присл.., 1955. 225); — Мій цвіркунчику, — шепотіла над парубком мати,— моє зозулятко! Кучерявчику мій, пострибунчику! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21). Словник української мови в 11 томах
- кучерявчик — Кучеря́вчик, -ка м. ум. отъ кучеря́вець. Словник української мови Грінченка