кілкий
кілки́й
-а, -е.
1》 Який легко розколюється. Кілкі дрова.
2》 Те саме, що колючий 1). Кілкий будяк.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кілкий — кілки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- кілкий — КІЛКИ́Й, а́, е́. 1. Який легко розколюється. Відомо, що цегла – кілкий матеріал, пошкоджені кути, тріщини, відколи роблять її непридатною для будівництва (з наук.-попул. літ.). 2. Те саме, що колю́чий. Словник української мови у 20 томах
- кілкий — КОЛЮ́ЧИЙ (який може колоти, колотися), КІЛКИ́Й (КОЛЬКИ́Й), КУСЮ́ЧИЙ розм. — Пам'ятаєте, по вас стріляють і над вами колючий дріт! (І. Багмут); Позаростають стежечки і доріжечки Зеленими споришами А колькими будяками (П. Словник синонімів української мови
- кілкий — КІЛКИ́Й, а́, е́. Який легко розколюється. Кілкі дрова. 2. Те саме, що колю́чий 1. Кілкий будяк. Словник української мови в 11 томах
- кілкий — Кілки́й, -а́, -е́ Колючій. Зеленими споришами і кілкими будяками. н. п. Словник української мови Грінченка