1. Словник української мови у 20 томах

кілкий

КІЛКИ́Й, а́, е́.

1. Який легко розколюється.

Відомо, що цегла – кілкий матеріал, пошкоджені кути, тріщини, відколи роблять її непридатною для будівництва (з наук.-попул. літ.).

2. Те саме, що колю́чий.

Я страшенно втомився, кривава поволока застилала мої очі, я падав на кілкий пісок, підводився і волік його [Бориса] далі... (І. Росоховатський);

Хворі на діабет скаржаться на кілкий біль та оніміння пальців рук і ніг, їхнє збліднення та синюшність (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кілкий — кілки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кілкий — -а, -е. 1》 Який легко розколюється. Кілкі дрова. 2》 Те саме, що колючий 1). Кілкий будяк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кілкий — КОЛЮ́ЧИЙ (який може колоти, колотися), КІЛКИ́Й (КОЛЬКИ́Й), КУСЮ́ЧИЙ розм. — Пам'ятаєте, по вас стріляють і над вами колючий дріт! (І. Багмут); Позаростають стежечки і доріжечки Зеленими споришами А колькими будяками (П. Словник синонімів української мови
  4. кілкий — КІЛКИ́Й, а́, е́. Який легко розколюється. Кілкі дрова. 2. Те саме, що колю́чий 1. Кілкий будяк. Словник української мови в 11 томах
  5. кілкий — Кілки́й, -а́, -е́ Колючій. Зеленими споришами і кілкими будяками. н. п. Словник української мови Грінченка