лазаретник
лазаре́тник
-а, ч., розм., заст.
Хворий, який лежить у лазареті (у 1 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лазаретник — лазаре́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- лазаретник — ЛАЗАРЕ́ТНИК, а, ч., розм., заст. Хворий, який лежить у лазареті. – Привiт лазаретникам, – закричав вiн, увiйшовши. Ми з Богданом порозплющували очi–– (Ю. Яновський); З усіх жертв нещадного ярмарку становище лазаретників було найжахливішим (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- лазаретник — ЛАЗАРЕ́ТНИК, а, ч., розм., заст. Хворий, який лежить у лазареті (у 1 знач.). З усіх жертв нещадного ярмарку становище лазаретників було найжахливішим (Гончар, Таврія, 1952, 107). Словник української мови в 11 томах