1. Словник української мови у 20 томах

лазаретник

ЛАЗАРЕ́ТНИК, а, ч., розм., заст.

Хворий, який лежить у лазареті.

– Привiт лазаретникам, – закричав вiн, увiйшовши. Ми з Богданом порозплющували очi–– (Ю. Яновський);

З усіх жертв нещадного ярмарку становище лазаретників було найжахливішим (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лазаретник — лазаре́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. лазаретник — -а, ч., розм., заст. Хворий, який лежить у лазареті (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лазаретник — ЛАЗАРЕ́ТНИК, а, ч., розм., заст. Хворий, який лежить у лазареті (у 1 знач.). З усіх жертв нещадного ярмарку становище лазаретників було найжахливішим (Гончар, Таврія, 1952, 107). Словник української мови в 11 томах