1. Великий тлумачний словник сучасної мови

легковажний

легкова́жний

-а, -е.

Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний.

|| у знач. ім. легковажний, -ного, ч.; легковажна, -ної, ж. Той (та), хто діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний.

|| Який часто міняє предмет своїх захоплень, уподобань; непостійний.

|| У якому виявляється нерозсудливість, поверховість.

|| Який не має глибокого змісту; пустий, беззмістовний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легковажний — легкова́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. легковажний — Несерйозний, шалапутний, р. легкодумний, легкодушний; (вчинок) необачний, бездумний, нерозважливий, нерозсудливий; (- уподобання) непостійний; (зміст) пустий, неглибокий; (твір) беззмістовний. Словник синонімів Караванського
  3. легковажний — Байда, байдикар, байдур, балагула, баламут, баламута, баламутник, баляндрасник, безалаберний, безалаберник, безклопітний, безклопітник, безклопотник, безличник, безпутний, безпутник, бельба, бельбас, блудниця (ж. Словник синонімів Вусика
  4. легковажний — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ, а, е. Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний. Та й на вдачу він був легковажний – в його було на тиждень сім п'ятниць (І. Нечуй-Левицький); [Ліля:] Так, так, молодь тепер дуже легковажна (О. Словник української мови у 20 томах
  5. легковажний — БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл. Словник синонімів української мови
  6. легковажний — Легкова́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. легковажний — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ, а, е. Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний. Та й на вдачу він був легковажний — в його було на тиждень сім п’ятниць (Н.-Лев., IV, 1956, 319); [Ліля:] Так, так, молодь тепер дуже легковажна (Корн., Чому посміх. Словник української мови в 11 томах