легковажний

ЛЕГКОВА́ЖНИЙ, а, е.

Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний.

Та й на вдачу він був легковажний – в його було на тиждень сім п'ятниць (І. Нечуй-Левицький);

[Ліля:] Так, так, молодь тепер дуже легковажна (О. Корнійчук);

Зневажають лише тих володарів, які виявляються нерішучими, непослідовними, малодушними й легковажними (П. Загребельний);

Періодично вони з'являються на мистецьких капищах і продають легковажним клієнтам звичайну дистильовану воду (Любко Дереш);

* Образно. Заспівав десь у траві легковажний шпачок (О. Ільченко);

// у знач. ім. легкова́жний, ного, ч.; легкова́жна, ної, ж. Той (та), хто діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний.

Тут [на запорозькій раді] уже не було хвилювання легковажних. Хвилювались характери важкі, міцні (О. Довженко);

// Який часто міняє предмет своїх захоплень, уподобань; непостійний.

Нехай не дума .. погано про неї: що й заміж вийшла без любові за Тихона. Що як весела та сміється, то вже й легковажна. То в неї вдача така (А. Головко);

А може, завів собі легковажну курортну кралю? (Л. Дмитерко);

// У якому виявляється нерозсудливість, поверховість.

Настусю вразив цей насмішкуватий та легковажний тон (І. Нечуй-Левицький);

Та хіба з отим дівчиськом він довго знаходитиме спільну мову? До чого це йдеться – легковажне пурхання над життям, а як же совість і честь? (Ю. Яновський);

Він має не тільки розум, відточений життям .. він має силу волі, щоб вчасно виправити легковажну поведінку (Іван Ле);

Навіть у ставленні до батьків раз у раз стала з'являтись вимагацька правота, грубість, якась легковажна брехливість (О. Гончар);

Невже його несерйозність і легковажне довір'я призведуть до загибелі всього загону, всієї справи, на яку він підняв цих людей? (В. Малик);

// Який не має глибокого змісту; пустий, беззмістовний.

Шофер насвистував легковажний блюзик, час од часу позирав у дзеркальце.., підморгував сам собі (П. Загребельний);

Недавні легковажні веселощі наче рукою зняло (І. Білик).