легковажити
ЛЕГКОВА́ЖИТИ, жу, жиш, недок.
1. кого, що. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь.
[Монтаньяр:] Невже ти так свій розум легковажиш, талан свій зневажаєш, всім відомий..? (Леся Українка);
– То ти легковажиш мої слова, сину? – спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором (О. Кобилянська);
Як діти легковажать ворога! (К. Гриневичева);
Нинішню кризову ситуацію не можна легковажити (з газ.).
2. Бути легковажним.
Велику справу задумав Богдан! Тут не можна легковажити (Я. Качура);
– Раджу вам добре обміркувати все і не легковажити в розмові зі мною. Це справа серйозна (П. Колесник);
Не легковажили вони – Марійка із Петром, як в незабутню ніч весни на мості за селом призналися у почуттях (І. Гончаренко);
Він, здається, таки щось має на думці, не легковажить, тому й дядько Ягор в його дудку підіграє (О. Гончар);
// ким, чим. Не зважати на кого-, що-небудь, не берегти когось, щось.
Антонович суворо засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими (О. Гончар);
Вони собі це легковажили і солодко спали, повз вуха пускаючи скарги невідомого духа (Ю. Винничук).
Значення в інших словниках
- легковажити — легкова́жити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- легковажити — Легковажити. Ставитися недбало, несерйозно. Поправка мусить бути дуже совісна і докладна, бо через поверховну поправку закорінюють ся тільки ще більш помилки і діти легковажать собі науку (Канюк, 1911, 74). Українська літературна мова на Буковині
- легковажити — Ставитися <�діяти> легковажно, не надавати значення; (легковажно поводитися) вітрогонити, ф. дурити світом; (небезпеку) нехтувати що. Словник синонімів Караванського
- легковажити — -жу, -жиш, недок. 1》 перех. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь. 2》 неперех. Бути легковажним. || ким, чим. Не зважати на кого-, що-небудь, не берегти когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легковажити — НЕ́ХТУВАТИ чим (не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на що-небудь, не брати до уваги чогось), ІГНОРУВА́ТИ що, ЗНЕВАЖА́ТИ що, підсил., ПОГО́РДЖУВАТИ (ПОГОРДЖА́ТИ рідше) підсил. розм. Словник синонімів української мови
- легковажити — ЛЕГКОВА́ЖИТИ, жу, жиш, недок. 1. перех. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь. [Монтаньяр:] Невже ти так свій розум легковажиш, талан свій зневажаєш, всім відомий..? (Л. Укр., II, 1951, 175); — То ти легковажиш мої слова, сину?... Словник української мови в 11 томах
- легковажити — Легковажити, -жу, -жиш гл. Мало цѣнить, мало придавать значенія, пренебрегать. Словник української мови Грінченка