легковажити
Ставитися <�діяти> легковажно, не надавати значення; (легковажно поводитися) вітрогонити, ф. дурити світом; (небезпеку) нехтувати що.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- легковажити — легкова́жити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- легковажити — Легковажити. Ставитися недбало, несерйозно. Поправка мусить бути дуже совісна і докладна, бо через поверховну поправку закорінюють ся тільки ще більш помилки і діти легковажать собі науку (Канюк, 1911, 74). Українська літературна мова на Буковині
- легковажити — -жу, -жиш, недок. 1》 перех. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь. 2》 неперех. Бути легковажним. || ким, чим. Не зважати на кого-, що-небудь, не берегти когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легковажити — ЛЕГКОВА́ЖИТИ, жу, жиш, недок. 1. кого, що. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь. [Монтаньяр:] Невже ти так свій розум легковажиш, талан свій зневажаєш, всім відомий..? (Леся Українка); – То ти легковажиш мої слова, сину?... Словник української мови у 20 томах
- легковажити — НЕ́ХТУВАТИ чим (не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на що-небудь, не брати до уваги чогось), ІГНОРУВА́ТИ що, ЗНЕВАЖА́ТИ що, підсил., ПОГО́РДЖУВАТИ (ПОГОРДЖА́ТИ рідше) підсил. розм. Словник синонімів української мови
- легковажити — ЛЕГКОВА́ЖИТИ, жу, жиш, недок. 1. перех. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь. [Монтаньяр:] Невже ти так свій розум легковажиш, талан свій зневажаєш, всім відомий..? (Л. Укр., II, 1951, 175); — То ти легковажиш мої слова, сину?... Словник української мови в 11 томах
- легковажити — Легковажити, -жу, -жиш гл. Мало цѣнить, мало придавать значенія, пренебрегать. Словник української мови Грінченка