1. Словник української мови в 11 томах

легковажити

ЛЕГКОВА́ЖИТИ, жу, жиш, недок.

1. перех. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь.

[Монтаньяр:] Невже ти так свій розум легковажиш, талан свій зневажаєш, всім відомий..? (Л. Укр., II, 1951, 175);

— То ти легковажиш мої слова, сину? — спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором (Коб., III, 1956, 32).

2. неперех. Бути легковажним.

— Раджу вам добре обміркувати все і не легковажити в розмові зі мною. Це справа серйозна (Кол., Терен.., 1959, 260);

Велику справу задумав Богдан! Тут не можна легковажити (Кач., Вибр., 1947, 218);

Не легковажили вони — Марійка із Петром, як в незабутню ніч весни на мості за селом призналися у почуттях (Гонч., Вибр., 1959, 308);

// ким, чим. Не зважати на кого-, що-небудь, не берегти когось, щось.

Антонович суворо засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими (Гончар, І, 1954, 258).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легковажити — легкова́жити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. легковажити — Легковажити. Ставитися недбало, несерйозно. Поправка мусить бути дуже совісна і докладна, бо через поверховну поправку закорінюють ся тільки ще більш помилки і діти легковажать собі науку (Канюк, 1911, 74). Українська літературна мова на Буковині
  3. легковажити — Ставитися <�діяти> легковажно, не надавати значення; (легковажно поводитися) вітрогонити, ф. дурити світом; (небезпеку) нехтувати що. Словник синонімів Караванського
  4. легковажити — -жу, -жиш, недок. 1》 перех. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь. 2》 неперех. Бути легковажним. || ким, чим. Не зважати на кого-, що-небудь, не берегти когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. легковажити — ЛЕГКОВА́ЖИТИ, жу, жиш, недок. 1. кого, що. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь. [Монтаньяр:] Невже ти так свій розум легковажиш, талан свій зневажаєш, всім відомий..? (Леся Українка); – То ти легковажиш мої слова, сину?... Словник української мови у 20 томах
  6. легковажити — НЕ́ХТУВАТИ чим (не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на що-небудь, не брати до уваги чогось), ІГНОРУВА́ТИ що, ЗНЕВАЖА́ТИ що, підсил., ПОГО́РДЖУВАТИ (ПОГОРДЖА́ТИ рідше) підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. легковажити — Легковажити, -жу, -жиш гл. Мало цѣнить, мало придавать значенія, пренебрегать. Словник української мови Грінченка