1. Великий тлумачний словник сучасної мови

лютувати

лютува́ти

-ую, -уєш, недок.

1》 на кого – що і без додатка. Виявляти хижацтво, кровожерність, злість (про звіра, тварину).

|| Виявляти безжальну жорстокість, нещадність (про людину).

|| з кого, рідко над ким. Знущатися з кого-небудь.

|| на кого і без додатка. Бути в стані розлюченості, гніву, виявляти гнів; дуже сердитися.

2》 Виявлятися з надзвичайною силою (про мороз, негоду тощо).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лютувати — лютува́ти 1 дієслово недоконаного виду виявляти хижацтво, кровожерність, злість лютува́ти 2 дієслово недоконаного виду паяти рідко Орфографічний словник української мови
  2. лютувати — Гніватися, ЛЮТІТИ, с. ШАЛЕНІТИ, скаженіти, о. рвати й метати. Словник синонімів Караванського
  3. лютувати — див. вирувати; сердитися Словник синонімів Вусика
  4. лютувати — ЛЮТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. 1. на кого – що і без дод. Виявляти хижацтво, кровожерність, злість (про звіра, тварину). Як скажений звір, що боїться води, труситься й лютує, забачивши її, .. так Чіпка кинувся, скочив угору... Словник української мови у 20 томах
  5. лютувати — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. лютувати — Лютува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лютувати — ЛЮТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. 1. на кого — що і без додатка. Виявляти хижацтво, кровожерність, злість (про звіра, тварину). Як скажений звір, що боїться води, труситься й лютує, забачивши її, .. Словник української мови в 11 томах
  8. лютувати — Лютува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять. Словник української мови Грінченка