лящ
I -а, ч.
Прісноводна риба родини коропових із пласким тілом.
II -а, ч., розм.
Те саме, що ляпас.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лящ — (різкі високі звуки) ляск, ляскіт, тріск. Словник синонімів Полюги
- лящ — лящ 1 іменник чоловічого роду, істота риба лящ 2 іменник чоловічого роду ляпас Орфографічний словник української мови
- лящ — див. ляпас Словник синонімів Вусика
- лящ — ЛЯЩ¹, а́, ч. Прісноводна риба родини коропових із пласким тілом. В ставу було чималенько Лящів; Ніхто їх не ловив (Л. Глібов); – Колись так ловили [рибу], що насилу було додому дотириш... Лящ – по пуду!... Словник української мови у 20 томах
- лящ — присудк. сл. Дуже добре. Це просто лящ! Словник сучасного українського сленгу
- лящ — Прісноводна риба ряду коропоподібних; 3 види, водяться у водоймах Євразії; довж. бл. 50 см, маса бл. 5 кг; м'ясо кістляве, але смачне. Універсальний словник-енциклопедія
- лящ — вхопи́ти (діста́ти) ляща́ (ля́паса, морда́са, поморда́са). Бути битим, зазнати удару (перев. в обличчя). Бригадир пробував, правда, через деякий час знов підкотитись, ляща вхопив, та на тому й кінчилася їхня любов (О. Фразеологічний словник української мови
- лящ — I. ЛЯЩ (прісноводна риба родини коропових із пласким тілом), ЧАБА́К діал. На світанку клювали невеликі лящі та язі (О. Копиленко); Косіть, хлопці, очерет — Наваримо вечерять, Укинемо чабака Да пом'янем чумака (П. Чубинський). ЛЯ́ПАС розм. Словник синонімів української мови
- лящ — Лящ, -ща́; лящі́, -щі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лящ — ЛЯЩ¹, а́, ч. Прісноводна риба родини коропових з пласким тілом. В ставу було чималенько Лящів; Ніхто їх не ловив (Гл., Байки.., 1959, 97); — Колись так ловили [рибу], що насилу було додому дотириш… Лящ — по пуду! (Вишня, І, 1956, 155). ЛЯЩ², а́, ч., розм. Словник української мови в 11 томах
- лящ — Лящ, -ща м. 1) Рыба лещъ, Cyprinus brama. 2) Пощечина. Дати ляща в пику. Ном. № 3852. Як дам тобі ляща я в пику. Котл. Ен. І. 33. А що, іззів ляща? Ном. № 3972. ум. ля́щик. Словник української мови Грінченка