1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ліквідувати

ліквідува́ти

-ую, -уєш, док., ліквідовувати, -ую, -уєш, недок., перех.

1》 Припиняти діяльність (закладу, підприємства, установи тощо).

|| Доводити що-небудь до кінця з метою позбутися чогось, розрахуватися з ким-, чим-небудь і т. ін.

2》 Припиняти існування, знищувати що-небудь; позбуватися, усувати.

|| Фізично знищувати кого-небудь; убивати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліквідувати — (припиняти дію чогось) скасовувати, знищувати, (організацію) розпускати. Словник синонімів Полюги
  2. ліквідувати — ліквідува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ліквідувати — (хиби) позбуватися, усувати; (партію) розпускати; П. убивати, нищити; п-к -УЮЧИЙ, здатний зліквідувати, ліквідатор, для ліквідації, ліквідаційний. Словник синонімів Караванського
  4. ліквідувати — Вбивати, вибивати, вибити, повибивати, добивати, добити, подобивати, забивати, забити, позабивати, перебивати, перебити, поперебивати, розбивати, розбити, порозбивати, убивати, убити, повбивати, вигублювати, вигубити, повигублювати, зігублювати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. ліквідувати — ЛІКВІДУВА́ТИ див. ліквідо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  6. ліквідувати — ЛІКВІДУВА́ТИ (припиняти діяльність якої-небудь організації, установи, закладу, підприємства, дію угоди тощо), ЗНИ́ЩУВАТИ, СКАСО́ВУВАТИ, КАСУВА́ТИ рідко; РОЗПУСКА́ТИ (про організацію, установу, виборний орган і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  7. ліквідувати — Ліквідува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ліквідувати — ЛІКВІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. Припиняти діяльність (закладу, підприємства, установи тощо). — Ліквідували його установу як непотрібну (Довж. Словник української мови в 11 томах