1. Великий тлумачний словник сучасної мови

маневрувати

маневрува́ти

-ую, -уєш, недок.

1》 Здійснювати маневр (у 1, 4, 5 знач.).

2》 Пересуватися, обходячи перешкоди; лавірувати.

3》 перен. Діяти, застосовуючи хитрощі, вдаватися до вивертів (у 2 знач.).

4》 чим, перен. Перерозподіляти, переміщувати щось для кращого використання. Маневрувати коштами (фінансами).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маневрувати — маневрува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. маневрувати — (між чим) лявірувати, сов. лавірувати; (хитрувати) вивертатися, викручуватися; (чим <н. коштами>) комбінувати що; п-к -УЮЧИЙ, здатний маневрувати, зайнятий маневрами, маневрувальник, маневрувальний, маневровий, у маневрах. Словник синонімів Караванського
  3. маневрувати — див. іти Словник синонімів Вусика
  4. маневрувати — Сунутися, висуватися, висунутися, повисуватися, насуватися, насунутися, понасуватися, пересуватися, пересунутися, попересуватися, посуватися, посунутися, розсуватися, розсунутися, порозсуватися, усуватися, усунутися, повсуватися, рушати, рушити... Словник чужослів Павло Штепа
  5. маневрувати — МАНЕВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Здійснювати маневр (у 1, 4, 5 знач.). Щорс хотів перевірити сили полку в загальному наступі, він уже домігся чіткої взаємодії підрозділів полку, навчив їх маневрувати (С. Словник української мови у 20 томах
  6. маневрувати — маневрува́ти (франц. manœuvrer) 1. Здійснювати маневри. 2. Переносно – пересувати, лавірувати; діяти не прямо, хитрувати, передбачливо обходити неприємності за складних, заплутаних обставин. 3. Уміло розпоряджатися, вправно використовувати резерви. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. маневрувати — ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИ розм., ВИХЛЯ́ТИ розм., МАНЕВРУВА́ТИ розм., КОМБІНУВА́ТИ розм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́М розм., ЛИСИЧИТИ розм., ПОЛІТИКУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  8. маневрувати — Маневрува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. маневрувати — МАНЕВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Здійснювати маневр (у 1, 4, 5 знач.). Щорс хотів перевірити сили полку в загальному наступі, він уже домігся чіткої взаємодії підрозділів полку, навчив їх маневрувати (Скл., Легенд. Словник української мови в 11 томах
  10. маневрувати — рос. маневрировать 1. Здійснювати маневри. 2. Уміло розпоряджатися, вправно використовувати резерви. 3. Переносно — хитрувати, обходити неприємності, уникати складних ситуацій. Eкономічна енциклопедія