маневрувати
МАНЕВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Здійснювати маневр (у 1, 4, 5 знач.).
Щорс хотів перевірити сили полку в загальному наступі, він уже домігся чіткої взаємодії підрозділів полку, навчив їх маневрувати (С. Скляренко);
Гетьман збирався поки що маневрувати і тим часом вибрати зручне місце для бою (В. Чемерис);
Маневрує ваговозний поїзд, перечіплює вагони (Я. Качура).
2. Пересуватися, обходячи перешкоди; лавірувати.
На скелі безмовній я Внизу маневрує потяг. Між гір зміїться колія (М. Семенко);
Зробить крок, послухає, послухає, зверне ліворуч, зверне праворуч. Так маневрував [Максим], боячись натрапити на якусь військову групу, чи засідку, а чи розвідку (І. Багряний);
Розмашисто працюючи ліктями й колінами, вміло маневруючи межи трупів, боєць поповз на стогін (О. Гончар);
Радiолокатор сигналiзує, що попереду кiлька метеоритiв. Треба маневрувати!.. (О. Бердник).
3. перен. Діяти, застосовуючи хитрощі, вдаватися до вивертів (у 2 знач.).
Антон Таран не довів, що Петро не винуватий, і щось надто маневрував (П. Автомонов);
– Я спершу було допустився помилки, подумавши, що ви маневруєте то мовчанкою, то несподiваними вивертами, аби набити собi цiну (Р. Андріяшик).
4. чим, перен. Перерозподіляти, переміщувати щось для кращого використання.
Свого часу злиття трьох інститутів у один, мабуть, мало смисл, бо дозволяло маневрувати коштами, кадрами, устаткуванням (М. Дашкієв);
Зручно маневруючи повстанчими відділами, командування УПА заставило німців розділити дивізію на менші боєві частини (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- маневрувати — маневрува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- маневрувати — (між чим) лявірувати, сов. лавірувати; (хитрувати) вивертатися, викручуватися; (чим <н. коштами>) комбінувати що; п-к -УЮЧИЙ, здатний маневрувати, зайнятий маневрами, маневрувальник, маневрувальний, маневровий, у маневрах. Словник синонімів Караванського
- маневрувати — див. іти Словник синонімів Вусика
- маневрувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Здійснювати маневр (у 1, 4, 5 знач.). 2》 Пересуватися, обходячи перешкоди; лавірувати. 3》 перен. Діяти, застосовуючи хитрощі, вдаватися до вивертів (у 2 знач.). 4》 чим, перен. Перерозподіляти, переміщувати щось для кращого використання. Маневрувати коштами (фінансами). Великий тлумачний словник сучасної мови
- маневрувати — Сунутися, висуватися, висунутися, повисуватися, насуватися, насунутися, понасуватися, пересуватися, пересунутися, попересуватися, посуватися, посунутися, розсуватися, розсунутися, порозсуватися, усуватися, усунутися, повсуватися, рушати, рушити... Словник чужослів Павло Штепа
- маневрувати — маневрува́ти (франц. manœuvrer) 1. Здійснювати маневри. 2. Переносно – пересувати, лавірувати; діяти не прямо, хитрувати, передбачливо обходити неприємності за складних, заплутаних обставин. 3. Уміло розпоряджатися, вправно використовувати резерви. Словник іншомовних слів Мельничука
- маневрувати — ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИ розм., ВИХЛЯ́ТИ розм., МАНЕВРУВА́ТИ розм., КОМБІНУВА́ТИ розм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́М розм., ЛИСИЧИТИ розм., ПОЛІТИКУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- маневрувати — Маневрува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- маневрувати — МАНЕВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Здійснювати маневр (у 1, 4, 5 знач.). Щорс хотів перевірити сили полку в загальному наступі, він уже домігся чіткої взаємодії підрозділів полку, навчив їх маневрувати (Скл., Легенд. Словник української мови в 11 томах
- маневрувати — рос. маневрировать 1. Здійснювати маневри. 2. Уміло розпоряджатися, вправно використовувати резерви. 3. Переносно — хитрувати, обходити неприємності, уникати складних ситуацій. Eкономічна енциклопедія