маневрування

МАНЕВРУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. маневрува́ти.

Нестачу зброї партизани намагалися перекрити несподіваними наскоками, захопленням ініціативи бою і вмілим маневруванням (П. Панч);

Всі ці турботи нагадували велику битву, де було маневрування технікою в гігантських, державних масштабах (М. Руденко);

– На мій погляд, у такій війні, як ця, коли нагромаджено стільки війська і фронт дуже розтягнений, більших успіхів можна досягти вправним маневруванням, ніж якимись розпачливими атаками (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Починався найвідповідальніший період — період маневрування і посадки (М. Білкун);

З'являється можливість маневрування, заміщення одних видів виробів іншими, як у виробництві, так і в особистому споживанні (з навч. літ.).