мантика

ма́нтика

-и, ж., міф.

Уміння вгадувати волю богів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мантика — ма́нтика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мантика — МА́НТИКА, и, ж., книжн. Те саме, що ворожі́ння. Ворожіння (мантика) належить до сфери марновірних уявлень, що задовольняли психологічну потребу давнього землероба передбачити долю врожаю (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах