мардук
марду́к
-а, ч.
У давньовавилонській релігії – верховне божество.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Мардук — Національний бог вавилонян; творець і господар неба й землі; гол. центри культу: святиня Есаґіла (Есанґіла) та зиккурат Етеменанка у Вавилоні. Універсальний словник-енциклопедія